Гутництво

Словом «гутництво» називають ремесло виготовлення виробів із скла. Назва ремесла походить від  гути – конусоподібна будівля з піччю для скловаріння.

Це мистецтво відоме більше тисячі років, проте точний час виникнення невідомий. Можна тільки уявити  давність гутництва, адже зразки виробів знаходять у скіфських похованнях. 

Щоб отримати гутне скло, при високій температурі плавили у глиняних горщиках пісок, поташ і вапняк. Вироби з такого скла майстри створювали біля скловарної печі шляхом видування або використовували форми.

Найбільшого поширення гутництво набуло на Чернігівщині, Київщині та Поліссі (там добували всі необхідні матеріали для виготовлення скла. А з XVI ст. на Поділлі, Буковині, Галичині та Слобожанщині з’явилися невеликі підприємства – гути, які займалися виготовлення скла. Склярі виготовляли різне скло: різнокольорове, віконне, лампове, а також кришталь. Вони створювали прикраси, іграшки, побутові речі (посуд, вази тощо). У ХІХ ст. скляний посуд використовували аптекарі, купці, поміщики та чиновники.

Українські майстри-склороби додали унікальні скляні вироби до світової спадщини – фігурний посуд для зберігання рідини. Вони були різноманітної форми: ведмеді, барани, коні та ін.

Всі вироби виготовлялися вручну, але з  часом скляна промисловість витіснила ручне склоробство.

Сьогодні в Україні збереглися традиції виготовлення художнього скла у кількох містах (наприклад, у Києві та Львові).